Castle in the Darkness: нещадна, але справедлива метроідванія
https://t.me/nocasuls
Платформи: Windows, Steam Deck
Прайс: $4-5 (можливо дешевше по знижці)
Жанр: Metroidvania
Час: 5-15 годин
Оцінка: 9/10
Любите метроіди, кастельванії та інші метроідванії? Любите Super Meat Boy, Megaman та I Wanna be the Guy? Тоді Castle in the Darkness – це ідеальна гра для вас.
На початку гри в мене не було ніяких сподівань. «Ну прикольна піксельна метроідванія якась». Але гра мене здивувала, знищила, принизила і… мені сподобалось! А ще, як виявилось, що гра зроблена всього однією людиною і ця людина – українець. Тож було приємно дізнатись, що наш розробник самотужки створив такий крутий шедевр.
Коротше ходімо досліджувати нещадний світ Castle in the Darkness та дізнаватись, що такого крутого в цій грі!
P.S. Сорян за фреймрейт на скрінах, чомусь вилетіло з голови, що треба відключити його відображення.
Сюжет та світ
Маємо фентезійний світ з королями, чаклунами, принцесами і монстрами і дуже простенький сюжет. Король захворів, а потім зник. Після цього раптово почали нападати монстри. Монстри повбивали всю королівську стражу і ми граємо за останнього стражника, що тепер повинен врятувати принцесу та зупинити велике зло.
В грі нема ніякого глибокого лору, сюжетні діалоги буквально на кілька рядків. Але є 2 кінцівки і щоб отримати справжню, нам доведеться знайти всі секрети гри та пройти її на 100% (тут можу помилятись і ,можливо, не всі ітеми потрібні для тру ендінга).
Тож епічних історій від гри не чекайте, але вони тут і не потрібні. Бо головне в Castle in the Darkness – це саме ґеймплей. Сюжет це лише обгортка, в якій схована дійсно смачна цукерка.
АЛЕ! Гра просто по самі помідори заряджена всілякими референсами. Вони тут буквально на кожному кроці. Від маріо і кастельваніі до черепашок ніндзя і мегамену і ще десятків тайтлів. Видно, що розробник має гарне відчуття гумору, дуже полюбляє всілякі ретро-ігри і робив своє творіння з ДУШЕЮ.
Графон і саунд
Маємо пікельарт графон (думаю, ви вже здогадалися). Але гра виглядає просто шикарно. Піксель арт дуже яскравий, якісний і зроблений з любов’ю та професіоналізмом. Локації дуже різноманітні та гарно промальовані. А коли розумієш, що все це малювала таж сама людина, що писала код та робила музончик – взагалі офігєваєш. Грати приємно, візуал дуже крутий.
Саундтрек в гри теж на достойному. Дуже бадьорі і ритмічні треки, яких багато і які не набридають за всю гру. Єдиний мінус – деякі треки доволі коротенькі і за локацію один і той же трек ми зможемо прослухати по колу разів 20. Плюс – він не набридне.
Ґеймплей
Маємо доволі складну метроідванію з купою сайд-контенту. Десь половина локацій – не обов’язкові (якщо не проходити на справжню кінцівку). Керування дуже просте: бігаємо, стрибаємо, атакуємо. Якщо зарядити атаку – кастуємо магію. Все. Гра керується шістьма кнопками.
Прогресія персонажу теж доволі проста. В нас є ХП, атака і броня. ХП отримуємо за перемогу над босами та знаходячи секретні ітеми. Атаку підвищуємо вдягаючи сильнішу зброю. Броню дає броня (лол). Також є декілька видів магії, причому кожна з них унікальна та має свої переваги та недоліки. Ґрінду в грі майже нема, бо в нас нема левелапів чи експи і якщо експлорити всі кути та мочити ворогів на шляху, то знайдемо достатньо грошей на купівлю всіх потрібних штук (а торговців в грі всього 4 чи 5).
Також знаходимо різні реліквії що дають нам особливі абілки. Подвійний стрибок, можливість плавати, тощо. Классичний метроідванівський двіж.
Сейвимося на чекпоінтах, причому міняти еквіп ми можемо виключно на сейвах, що додає складності і заставляє трошки планувати, що використовувати далі. Дихаємо на кожному кроці, причому прогресс від сейву до смерті – не зберігається. Лікуватися також нічим. Тіки на сейвах або після вбивства боса. Це вам не кежульний дарсоулс якийсь. Тож давайте тепер одразу поговоримо про…
Складність: бійки і платформінг
Гра складна і жорстока. Тут нема вибору складності. Складність поступово підвищується з просуванням по грі. Якщо перша локація доволі легенька, то в секретних кімнатах та на останній локаціі будемо помирати десятки разів. На кінець гри в мене було десь 350 смертей.
Вороги дамажать дуже боляче, особливо якщо не пилососити сайд-контент і не знаходити сильніший еквіп і апгрейди здоров’я. Але сайд контент ще складніший, ніж основна гра, тож потіти доведеться дуже сильно.
Боси доволі простенькі механічно, але дамажать боляче і вбиваються непросто. Причому якщо порозкинути мізками, то можна суттєво полегшити бійки з босами використовуючи потрібну зброю чи магію.
Але головний наш ворог – це не боси чи моби. Це шипи. Скіки б ХП в нас не було, шипи завжди ваншотять. І нема жодного способу від цього врятуватись. І шипи тут ВСЮДИ. А платформінґу – дуже багато. Невірний стрибок – падаєш на шипи – смерть. Неуважність – тобі на голову зі стелі падає шип – смерть. В секретних кімнатах гра нагадує якийсь I Wanna be the Guy чи Super Meat Boy, з дуже і дуже складними стрибками.
Але головне – гра абсолютно справедлива. «Дешеві пастки» тут можна буквально перерахувати на пальцях, причому вони зроблені так, що ти не фруструєш, а посміхаєшся. Гра вимагає від гравця скіла та уважності. В мене жодного разу за всю гру не було відчуття що гра нечесна. Кожна смерть – це була саме моя провина.
На щастя, сейвпоінтів в грі дуже багато тож після смерті ми втрачаємо від 10 секунд до пари хвилин прогресу. Але це зовсім не робить гру легкою.
Експлорінг
В нас є бектрекінг, необов’язкові локації, секретні кімнати і купа сайд-контенту. В ході гри ми постійно будемо зустрічати недосяжні місця, закриті двері, фейкові стіни. І експлорінг тут – завжди винагороджується. Саме досліджуючи всі сайдові локації ми знайдемо ітеми для справжньої кінцівки і десь 80% зброі, броні та магії. Ну а секретні боси дадуть нам серця на підвищення здоров’я.
Причому розробник зробив дуже гарну річ: він не просто напхав в гру якихсь незрозумілих секретів, які неможливо розгадати без гайда. Ні! В ході гри ми будемо зустрічати різних NPC та нотатки, що будуть містити цінні підказки. Ну а всі інші секрети знаходяться за допомогою чистої логіки.
А, ну і ще. В нас немає мапи. Взагалі. Ніякої. І точок фасттревелу всього 5 на всю гру. Але це не дуже напрягає, бо гра досить невеличка.
Секрети
Секрети хотілось би відмітити окремо, бо їх дофіга. Це не тільки сад-локації там кімнати з предметами. Це ще маленькі референси на різні ігри, приколи та тролінг гравця, а ще 3 додаткових режими з меню секретів: ізі-мод, демка з E3, та мегахардкорний пролог з раннього білда гри. Всі секрети цікаві, навіть якщо не винагороджують гравця якимсь апгрейдом і особливо якщо розуміти всі референси.
Пролог, демка з E3 і ізі-мод, це взагалі тупо 3 додаткові режими гри з абсолютно новими локаціями та приколами, та ще й різними кінцівками.
Мій фаворит серед секретів, що гарно відображає вайб гри – це прірва, в яку можна стрибнути і знайти секретний прохід в кімнату з двома сундуками. В сундуках лежить Броня Троля та Меч Троля. Прикол в тому, що вибратись назад назад – неможливо. Тож розробник буквально мене затролив і це було дуже смішно.
Вердикт
9/10, дійсно прекрасна гра, яка дає серьйозний челендж, затягує і приносить задоволення від проходження та подолання всіх перешкод. В ній все реалізовано як треба, всі механіки відточені майже до ідеалу. Це ідеальний пазл, який складається в справжній витвір мистецтва. Чому тоді не 10/10? Бо давайте казати чесно – в грі нема якоїсь унікальної «фішки», нічого інноваційного, щоб виділяло її серед інших ігор. Але це не погано.
Тож дуже рекомендую всім любителям складних метроідваній. Мастплей.
